Репресії в селі Михайлючка. 1937 рік

Великі втрати понесла Хмельниччина у різні роки своєї історії. Революції та перевороти в колишній Російській імперії, національно-визвольна боротьба, світові війти, голодомори та масові репресії глибокими ранами залишилися в пам’яті кожного покоління. Було обірване і покалічене життя сотень тисяч наших співвітчизників. Масові репресії 1937 року позначилися на всіх без винятку  верствах населення і не оминули  наш край. Формування і подальший розвиток тоталітарної громадсько-політичної системи, яку заснував у 1917 році більшовицький Жовтневий переворот, вимагали від влади жорстоких силових дій для того, щоб утримати суспільство в покорі. Репресії 1937 року  досягли небачених масштабів тому цей рік у міжнародній історіографії відомий як рік Великого Терору. На той час у колишньому Радянському Союзі існувала створена Леніним та удосконалена Сталіним чітка система виявлення і знищення  т.з. «ворогів народу».

            Каральні органи більшовиків ВНК ( ВЧК )  та пізніше  ОДПУ отримали право позасудового розгляду  справ за контрреволюційні злочини аж  до розстрілу на місці. Циркулярами ОДПУ від 29 жовтня 1929 року та 8 квітня 1931 року  були утворені  «трійки» в центральному апараті цієї позасудової організації.  30 липня 1937 року нарком внутрішніх справ СРСР  М. Єжов видав оперативний наказ № 00447 «Об операции по репресированию бывших кулаком, уголовников и др. антисоветских елементов.» Згідно з наказом, який складається з 7 розділів утворюється республіканські, крайові, обласні «трійки», а також розписано, кого карати, як карати, кому виконувати вирок . Найжахливіше те, що в цьому наказі визначена  кількість  «ворогів народу». В Хмельницькій області  повинні були бути репресовані: за першою категорією одна тисяча осіб, за другою – три тисячі. Цю норму кати значно перевищили, за неповними даними було розстріляно більше 13 тисяч осіб.

            Влітку – восени 1937 року  масові репресії в нашому краю набирають доти небачених темпів, репресії співпали з утворенням Кам’янець – Подільської області (22 вересня 1937 року ). Відповідно реформуються і каральні органи – на збільшення. Згідно наказу наркома М. Єжова № 00485 розпочинається тотальне знищення  громадян України польської та  німецької національностей (т.з. справа «ПОВ», польська організація військова). Згідно того ж наказу почалися переслідування громадян інших  національних меншин .

Підтвердженням даних фактів є свідчення німецьких архівів періоду  Другої  світової війни. Згідно яких 10 грудня 1942 року Шепетівський гебітскомісар Ворбс надав розпорядження голові району та  міста Кольчицькому зібрати у місті і селах списки осіб, репресованих радянською владою у 1921-1941 роках. Вже на 2 січня 1943 року такі данні були надані в розрізі сіл району і міста, де вказано вся інформація про репресованих (національність, час і причина репресій, чи повернувся додому після арешту або виселення).

Списки по селі Михайлючка свідчать, що 1937 році у селі заарештовані як «вороги народу» Г. Прищепа, Г. Ребіцький, І. Вербицький та його син Йосип, Ю.Романюк, Й. Квятківський, голова сільради Ф. Сікорський, брати Заблоцькі, І. Могильницький. За свідченням старости села  всі вони були розстріляні. Репресії поширились також проти жителів німецької національності. У 1936-1941 роках у с.Майдан-Вила органами НКВС заарештовані: хлібороб Адольф Ліберт, учитель Рейнгольд Фібіх, столяр Еміль Рейсмус, хлібороб Альберт Вольтер, мельник Ферденанд Ланге, коваль Еміль Кіерт, столяр Федір Янтель, тесляр Йоган Бірч, столяр Рейнгольд Шмігельський. Також були заарештовані українці: службовець І. Петровський, робітники М. Попіль, А. Мухарський, хлібороби А. Савицький, Е. Багінський, Л. Кубинський та багато інших.      

            На території села Михайлючка, за свідченнями жителя Калиновського Деонізія , було репресовано  шість польських сімей селян – колгоспників. Всі вони стали жертвами  т.з. справи  «ПОВ». Ще приблизно  вісім – десять польських сімей як «ворожих і класово чужих елементів» було депортовано. Їх вночі забрали з домівок, вивезли на залізничну станцію і відправили  в райони  Сибіру і Казахстану.

    Педагогічний колектив  Михайлюцької школи. 1936 рік Крайній праворуч Крейтер Альберт.

            Трагічна доля спіткала жителя села Михайлючка, німця за національністю Крейтера Альберта Федоровича, вчителя Михайлюцької школи (в німецьких списках репресованих відсутній).  Крейтер Альберт Федорович – один з німецьких колоністів, який до 20-тих років був кістер німецької кірхи (настоятель церкви). Проживав в селі Дерманка ( Дубіївка). З 1925 року був вчителем Дерманської школи. Перейшов вчителювати в с.Михайлючка, після відкриття нової, семирічної школи. 17 жовтня 1937 року він був  заарештований  НКВД.  У фондах  Хмельницького  Державного  архіву  зберігаються  матеріали  кримінальної  справи за номером № 17666. В якій є анкета та протокол допиту. Короткий витяги з даної справи:

 -Із протоколу обшуку: «При обшуку нічого не виявлено, крім німецьких книжок »

-Із справки від Михайлюцької сільської Ради:«Крейтер А.Ф.- кулак, мав 20га землі, був кістером  місцевої німецької церкви до 1925 року, хрестив дітей  по квартирам, німець.»

- Із справки Рисоватської с/г артілі: «Крейтер А.Ф. зв’язаний з контрреволюційними елементами та висланими кулаками …організовує релігійні культи…говорить дітям, що краще вчитись в німецьких класах ніж в українських, тому що німецька мова краща…у нього вдома збираються невідомі люди … є родичі за кордоном».

            Із протоколу допиту Крейтера А.Ф.

«Вопрос: Имеете ли вы родственников за границей?

 Ответ : В Польше проживает моя первая жена и двое детей.

 Вопрос: Кого еще имеете за границей?

 Ответ : Больше за границей у меня никого нет .

 Вопрос : Вы отрицаете вашу контрреволюционную деятельность ? Следсвие требует от вас признания .

 Ответ : Контрреволюционной деятельностю я не занимался .

 Вопрос: Ваши показиния ложны. Привожу вам  выписку из показаний свидетеля Казюри С.Г.  от 26.11.1937года: «Будучи на работе в должности учителя Рисоватской сельськой школы  Крейтер А.Ф. был в тесной связи с группой лиц  настроенных враждебно по отношению к Советской власти » Подтверждаете ли вы это?

Ответ : Нет, неподтверждаю.»

11.12.1937 року Крейтер Альберт Федорович  був розстріляний.  Місце виконання вироку і поховання невідомі. Його дружину Ерне і трьох дітей (дочка- Сиденія, сини-Фрідріх, Еріх) було вислано до Кокчетавської області. Згідно з постановою «Про реабілітацію» від 14.03.1964 року Крейтер А. Ф.  був посмертно реабілітований.  В цьому ж 1964 році для дружини Крейтера Альберта, Крейтер Єрне Адольфівні, судова колегія  Верховного суду УРСР  надіслала  довідку. В ній говориться, що справу припинено, за відсутністю складу злочину.   

Політичні репресії в нашій місцевості, попри загальні риси, мали свою регіональну  специфіку (стосувалися осіб польської та німецької національностей). Серед архівних документів  збереглися  списки репресованих, згідно яких в нашому краї було заарештовано як «вороги народу» 35 односельчан.